Марганець сірчанокислий (сульфат марганцю) — мікродобриво для рослин

Сульфат марганцю (MnSO₄) — це кристалічний порошок блідо-рожевого кольору, що отримується з природного діоксиду марганцю або малозбагачених руд.

В агрономії він використовується як антисептик і мікродобриво: для основного внесення у ґрунт разом із азотом, фосфором і калієм, а також для додаткового підживлення протягом усього вегетаційного періоду.

Найчастіше дефіцит марганцю спостерігається на чорноземах і дерново-карбонатних ґрунтах із нейтральною чи лужною реакцією, особливо на піщаних і супіщаних землях, а також на карбонатних торфовищах. У дерново-підзолистих кислих ґрунтах вміст обмінного марганцю зазвичай достатній, тому вносити марганцеві добрива там не обов’язково. Натомість при вапнуванні кислих ґрунтів застосування сульфату марганцю дає відчутний позитивний ефект.

Марганець необхідний для нормального фотосинтезу, утворення хлорофілу, синтезу цукрів і вітаміну С. Він бере участь у понад 35 ферментативних реакціях, регулює водний баланс, підвищує стійкість культур до несприятливих умов і стимулює плодоношення. Крім того, марганець впливає на засвоєння інших мікроелементів, транспортування фосфору та поживних речовин у молоді листки та пагони.

Дефіцит марганцю проявляється хлорозом (пожовтінням і відмиранням листя), затримкою росту та цвітіння, всиханням молодих пагонів.

Вплив на врожайність

Залежно від типу ґрунту та умов вирощування, внесення сульфату марганцю підвищує врожай коренеплодів на 25–40 ц/га, а вміст цукру в них збільшується на 0.3–0.95%.

На чорноземах застосування цього добрива сприяє приросту врожаю винограду на 20–30%, при цьому підвищується цукристість ягід на 1–2.5% і знижується кислотність соку.

Рекомендації до застосування

Сульфат марганцю рекомендований для додаткового живлення:

• зернових (овес, пшениця, ячмінь, кукурудза);

• бобових (горох, квасоля);

• кормових культур;

• овочевих (картопля, редис, морква, цукровий буряк, огірки, томати).

Переваги сульфату марганцю (ОВІ)

 Стимулює утворення хлорофілу та зменшує його руйнування (особливо вночі).

 Підвищує стійкість рослин до захворювань (у томатів — до бурої плямистості, у пшениці — до фузаріозу та бурої іржі).

Покращує лежкість сільгосппродукції під час зберігання.

 Усуває дефіцит марганцю, що проявляється хлорозом, уповільненням росту та зниженням врожайності.

 Ефективний для легких піщаних, лужних, чорноземних та дерново-карбонатних ґрунтів.

Інструкція та норми застосування

Склад: марганець (Mn) — 32%

• Основне внесення: 3–7 кг/га (залежно від агрохімічних показників ґрунту). Використовується разом із азотними, фосфорними чи калійними добривами.

• Позакореневе підживлення: 0.05–0.1% розчин, особливо ефективне для виноградників і плодових культур.

• Кореневі підживлення (спільно з азотними):

  • огірки — 3–5 г/10 м² (3–5 кг/га), 1 раз на 10–15 днів;

  • томати — 3–5 г/10 м² (3–5 кг/га), 1 раз на 10–20 днів.

• Норма витрати для позакореневих підживлень: 15–20 г на 10 л води.

• Обробка насіння: 1 г/1 л води.

Середні витрати добрива:

• для томатів та огірків — 5–10 г/10 м²;

• під ягідники, квітники та овочі — 12–15 г/10 м²;

• для плодових дерев — 3–4 г/1 м² (пристволове коло).